Скалолазание в Украине

Знову вихідні ламають усі плани і вимагають нас робити те, що зовсім не планували. Я, наприклад, як великий кактусист і квіткозаводчик хотіла сходити на виставку квітів, а натомість опинилася в Житомирі. Як кажуть в анекдоті: «Поїхав у Харків скупатися в морі».

Так от. У декого виникло бажання побачити «Голову Чацького» на власні очі і пошукати щось новеньке. Звісно, перша моя поїздка була, так би мовити, випадковою. Тому цього разу ми їхали все законспектувати і зафотографувати.

Приїхавши на місце ми, в прямому смислі слова, полізли на Голову (чию, див. вище). Коли сидиш там, відкривається чудовий пейзаж протилежного берега (так і хочеться наспівувати: «…просто ти живеш не на тому березі ріки…»). Тому ми, зробивши свої фотосправи, поспішили на розвідку.

Протилежний берег зустрів нас справжнім казковим осіннім лісом. Пахло грибами і прілим листям. Відчуття нереальності добавила камінна глиба в самому лісі, на якій є маршрут Змій Горинич. Якщо піднятися вгору і вийти з лісу, одразу потрапляєш до цивілізації: ходять люди в камуфляжі, стоїть вишка і страшенно пече сонце – літнє сонце. Ми поспішили втекти, краще вже бути з Гориничем.

У лісі є безліч стежок, одна з яких веде вздовж обриву. Чудове місце!!! Поблукавши стежками, сфотографували Чацького з цього берега. Зовсім не хотілося збиратися!!! Можливо тому, що людей на цьому березі не зустріли і не дразнилися ніздрі запахами шашликів.

Хотіли ще пошукати «Архів»,  але були біля дамби діти та 3 рибалки. Вирішили «Архів» шукати у архівах Інтернету і ще раз приїхати до Горинича в гості. І цього разу на довше!

P.S. А вночі нас наздогнала осінь… повіяло лісовим запахом і я довго не могла чи то заснути чи прокинутися.